Займенник
Визначення |
Займенник |
– самостійна іменна частина мови, яка вказує на предмети, ознаки, кількість, але не називає їх. |
Розряди: |
особові, присвійні, зворотний, означальні, вказівні, питальні, відносні, неозначені, заперечні. |
У непрямих відмінках |
особові займенники мають іншу основу (я, мене, мені, мною тощо). |
Зворотний займенник (себе) |
не має форми Н. в. У непрямих відмінках він змінюється, як особовий займенник |
ти |
. |
Разом | Окремо | Через дефіс |
НІ-, АБИ-, ДЕ-, СЬ- | із ПРИЙМЕННИКОМ | БУДЬ-, НЕБУДЬ-, КАЗНА-, ХТОЗНА-, БОЗНА- |
ніхто, ніщо, ніякий…
абихто, абищо, абиякий…
дехто, дещо, деякий…
хтось, щось, якийсь… | ні до кого
аби до кого
де з ким
будь за ким
ні до чого | будь-що, чий-небудь, казна-що, хтозна-який, бозна-який, хто-небудь, хтозна-хто, хтозна-який |
Правильно написано всі займенники в рядку дещо, ніяка, скільки-небудь, абихто ніхто, будь-яка, де-який, ніскільки будь-хто, якийсь, аби-де, що-небудь нічия, хто-небудь, де-котрий, будь-чий будь-що, якийсь, ніякий, хто-зна-що
Правильною є форма займенника в словосполученні на тім боці дороги порозумітися з їми з твоєго міста до нашіх друзів всим депутатам
Last modified 4yr ago