Пряма мова
Пряма мова (П/п) і слова автора (А/а) | Цитата |
А: «П».
А: «П?»
А: «П!»
А: «П…» | Якщо цитата супроводжується словами автора, то розділові знаки ставлять, як при прямій мові. |
«П», – а.
«П?» – а.
«П!» – а.
«П…» – а. | Якщо авторська мова починається словами так указує (говорить), так зауважує, ось що сказав і под., після лапок ставлять тільки тире. |
А: «П», – а.
А: «П?» – а.
А: «П!» – а.
А: «П…» – а. | Якщо цитата є частиною речення, вона пишеться з малої літери. |
«П… – а, – п».
«П, – а, – п».
«П, – а, – п?»
«П, – а, – п!»
«П, – а, – п…» | Якщо цитату наводять не повністю, то на місці пропуску ставлять три крапки. |
«П… – а. – П».
«П, – а. – П».
«П? – а. – П».
«П! – а. – П». | ПОРІВНЯЙТЕ!
|
«П(?!) – а: – П».
(сказав і додав) | Вказівку на автора або на джерело, яка стоїть безпосередньо після цитати, беруть у дужки й після другої дужки ставлять крапку. |
Віршовану цитату, записану у вигляді строфи, у лапки не беруть. Якщо віршований текст пишуть суцільним рядком, то його оформлюють як звичайну прозову цитату. | |
Епіграфи пишуть без лапок. Вказівку на джерело або автора подають під епіграфом справа без дужок і крапку після неї не ставлять. | |
Діалог |
|
Кожна репліка починається з нового рядка, перед нею ставлять тире, лапки не використовують, інші розділові знаки ставлять, як при прямій мові. |
|
Уля до люстра. Від люстра під хрест. Тоді раптом стала:
— А що, як не так спитаю? Не попаду на його смак?
— Попадеш.
— Ну як? Як? Коли мені здається, що "Стоїть гора високая" краще за Тичину.
— Прекрасно! Оце і май на увазі: що тобі подобається, те йому не подобається, і навпаки, розумієш? (М. Куліш). |
|