Заміна прямої мови на непряму

1
Пряма мова – розповідне речення		Слова автора – головне речення, пряма мова – підрядне
Я сказав йому повчально: «Географію завжди треба, сину, добре знати».	Він сказав синові, що географію завжди треба добре знати.

2
Пряма мова – спонукальне речення		1. Слова автора – головне речення, пряма мова – підрядне. 2. Інфінітив
«Робіть, як ми домовились», – порадив Гаврило.	1. Гаврило порадив, щоб робили, як вони домовилися. 2. Гаврило порадив робити, як вони домовилися.

3
Пряма мова – питальне речення		Слова автора – головне речення, пряма мова – підрядне
«Хто це робитиме? – спитав він. «Що це значить?» – спитала вона. «Куди ти йдеш?» – спитав Андрій. «Де це буде?» – спитала вона. «Оце й усе?» – сумно спитав він.	Він спитав, хто це робитиме. Вона спитала, що це значить. Андрій спитав, куди він іде. Вона спитала, де це буде. Він сумно спитав, чи це й усе.
ПАМ’ЯТАЙ!
Після непрямого запитання знак питання не ставиться.

ЗВЕРНИ УВАГУ
У непрямій мові опускають вигуки, повторення, іноді – вставні слова, частки, а звертання або опускають, або роблять підметами чи додатками.
Порівняй «Тату, добридень!» – сказав я йому, спинившись. Я, спинившись, привітався до тата.