Дієслово та його форми

Визначення Дієслово – самостійна частина мови, яка означає дію або стан і відповідає на питання що робити? що зробити? й ін. Граматичні категорії: вид (доконаний, недоконаний), перехідність/неперехідність, спосіб (дійсний, умовний, наказовий), час (минулий, теперішній, майбутній), особа (перша, друга, третя однини й множини), стан (активний, пасивний), рід (чоловічий, жіночий, середній), число (однина, множина), відмінок (для дієприкметників). 5 дієслівних форм: 1) неозначена форма (інфінітив); 2) особові (способові) форми; 3) безособова форма; 4) дієприкметник; 5) дієприслівник. Дієслова вимагають від залежних іменників чи займенників відповідної відмінкової форми: вчити чогось, а НЕ «вчити чомусь», опанувати що, а НЕ «опанувати чим» і под. Активні дієприкметники теперішнього часу в сучасній українській літературній мові вживаються обмежено. Безособові форми на -но, -то виражають результативну дію без зазначення її виконавця