Приголосні звуки

Приголосні звуки
Звуки
Вимова
Скоромовки для тренування вимови
Дзвінкі
1.у середині, кінці слова чи складу НЕ оглушуються
 Винятки: кігті, нігті, легко, вогкий, дьогтю й похідні від них: [ле́хко]
2.у префіксах і прийменниках об, від, над, перед, під, між НЕ оглушуються
3.роз- у швидкому темпі мовлення перед глухим нешиплячим із наближенням:
 [розс], наприклад, [розспов'істи́];
4. перед шиплячими – [рож], наприклад, [рожчи́стиети]
5.З перед глухими нешиплячими оглушується: [с:и́ном], [ска́войу];
6.перед глухими шиплячими [ч], [ш] змінюється на [ш]: [шчи'стиети], [ш:ахтар'а́ми]
 Два стоноги, дві стоніжки
 Захотіли грати в сніжки,
 Тільки ж як
 Ліпити сніжки –
 Рук нема,
 Одні лиш ніжки.
Глухі
перед дзвінкими приголосними – одзвінчуються: [бород'ба́], [анеиґдо́т]
Сидів горобець на сосні, –
 Заснув – і упав уві сні.
 Якби не упав уві сні,
 Сидів би він ще на сосні.
Губні, шиплячі, задньоязикові, глотковий
Вимовляються твердо!
 Тверда вимова цих приголосних – характерна ознака української мови (пор. рос. человек, укр. чоловік).
 Винятки (вимовляються як напівм’які):
1.перед [і]: [в'ік], [п'іч], [ш'іс'т']
2.у деяких словах перед Ю, Я (якщо перед цими буквами не ставимо апостроф): горохвяник, дзвякати, мертвяк, бюро, бязь, пюре ([горохв'а́ник], [б'уро́])
Чайка жабку пригощає:
 - Молока тобі чи чаю?
 - Молоко вже допиваю,
 Хочу чаю з молочаю.
[$$\widehat{дж}$$], [$$\widehat{дз}$$]
1.вимовляються як один звук (африкати): [$$\widehat{дж}м'іл'$$], [$$\widehat{дз}в\acute{о}ник$$];
2.вимовляються як окремі звуки, якщо належать до різних морфем: [$$п'і\widehat{дж}е^{и}н\acute{у}$$], [$$в'і\widehat{дз}и^{е}в\acute{а}ти$$]
Ведмедику-ледащо,
 Ліз на пасіку нащо?
 - Буду джмеликом дзижчати,
 Буду мед куштувати.
Передньоязикові
 [$$д$$], [$$т$$], [$$з$$], [$$с$$], [$$ц$$], [$$л$$], [$$н$$]
 («Де ти з’їси ці лини?»)
перед наступними м’якими і пом’якшеними приголосними вимовляються м’яко
Для синків-молодців
 Мати напекла млинців.
 І хвалили молодці
 Ті млинці на молоці.

Last modified 4yr ago

Звуки	Вимова	Скоромовки для тренування вимови
Дзвінкі	1. у середині, кінці слова чи складу НЕ оглушуються Винятки: кігті, нігті, легко, вогкий, дьогтю й похідні від них: [ле́хко] 2. у префіксах і прийменниках об, від, над, перед, під, між НЕ оглушуються 3. роз- у швидкому темпі мовлення перед глухим нешиплячим із наближенням: [розс], наприклад, [розспов'істи́]; 4. перед шиплячими – [рож], наприклад, [рожчи́стиети] 5. З перед глухими нешиплячими оглушується: [с:и́ном], [ска́войу]; 6. перед глухими шиплячими [ч], [ш] змінюється на [ш]: [шчи'стиети], [ш:ахтар'а́ми]	Два стоноги, дві стоніжки Захотіли грати в сніжки, Тільки ж як Ліпити сніжки – Рук нема, Одні лиш ніжки.
Глухі	перед дзвінкими приголосними – одзвінчуються: [бород'ба́], [анеиґдо́т]	Сидів горобець на сосні, – Заснув – і упав уві сні. Якби не упав уві сні, Сидів би він ще на сосні.
Губні, шиплячі, задньоязикові, глотковий	Вимовляються твердо! Тверда вимова цих приголосних – характерна ознака української мови (пор. рос. человек, укр. чоловік). Винятки (вимовляються як напівм’які): 1. перед [і]: [в'ік], [п'іч], [ш'іс'т'] 2. у деяких словах перед Ю, Я (якщо перед цими буквами не ставимо апостроф): горохвяник, дзвякати, мертвяк, бюро, бязь, пюре ([горохв'а́ник], [б'уро́])	Чайка жабку пригощає: - Молока тобі чи чаю? - Молоко вже допиваю, Хочу чаю з молочаю.
[$$\widehat{дж}$$], [$$\widehat{дз}$$]	1. вимовляються як один звук (африкати): [$$\widehat{дж}м'іл'$$], [$$\widehat{дз}в\acute{о}ник$$]; 2. вимовляються як окремі звуки, якщо належать до різних морфем: [$$п'і\widehat{дж}е^{и}н\acute{у}$$], [$$в'і\widehat{дз}и^{е}в\acute{а}ти$$]	Ведмедику-ледащо, Ліз на пасіку нащо? - Буду джмеликом дзижчати, Буду мед куштувати.
Передньоязикові [$$д$$], [$$т$$], [$$з$$], [$$с$$], [$$ц$$], [$$л$$], [$$н$$] («Де ти з’їси ці лини?»)	перед наступними м’якими і пом’якшеними приголосними вимовляються м’яко	Для синків-молодців Мати напекла млинців. І хвалили молодці Ті млинці на молоці.