Вставні та вставлені конструкції

Вставні та вставлені конструкції
 (слова, словосполучення, речення)
​
​
Завжди вставні слова
Ніколи не бувають вставними слова
Залежно від контексту бувають вставними або ні
 по-перше, по-друге й под.,
 мабуть,
 отже,
 щоправда,
 крім того,
 а втім;
 однак, одначе, проте
 (у середині простого речення)
 приблизно,
 майже,
 адже,
 навіть,
 принаймні, все-таки,
 якраз, мовби, неначе, нібито,
 причому, притому,
 тож, саме, особливо,
 тільки, цебто
 правда, кажуть, може, звичайно, здається, можливо, видно, навпаки, справді, очевидно, безперечно, нарешті, зрештою, певно, на щастя, виходить й ін.
УВАГА! ПОРІВНЯЙ!

 …, і, вставне слово, …
 …, а (але) вставне слово, …

 Наприклад: Я біг, біг, і, нарешті, прибіг. Він мені, може, друг, а може, і ні.
​
​
ЗАУВАЖТЕ! Вставлені конструкції беруть у дужки, рідше відокремлюють із обох боків за допомогою тире (коли вимовляються підвищеним тоном):
 Там батько, плачучи з дітьми (а ми малі були і голі), не витерпів лихої долі, умер на панщині (Т. Шевч.).
 Орю свій переліг – убогу ниву! – та сію слово (Т. Шевч.).
​
​

Last modified 4yr ago

Вставні та вставлені конструкції (слова, словосполучення, речення)
Завжди вставні слова	Ніколи не бувають вставними слова	Залежно від контексту бувають вставними або ні
по-перше, по-друге й под., мабуть, отже, щоправда, крім того, а втім; однак, одначе, проте (у середині простого речення)	приблизно, майже, адже, навіть, принаймні, все-таки, якраз, мовби, неначе, нібито, причому, притому, тож, саме, особливо, тільки, цебто	правда, кажуть, може, звичайно, здається, можливо, видно, навпаки, справді, очевидно, безперечно, нарешті, зрештою, певно, на щастя, виходить й ін.
УВАГА! ПОРІВНЯЙ! …, і, вставне слово, … …, а (але) вставне слово, … Наприклад: Я біг, біг, і, нарешті, прибіг. Він мені, може, друг, а може, і ні.
ЗАУВАЖТЕ! Вставлені конструкції беруть у дужки, рідше відокремлюють із обох боків за допомогою тире (коли вимовляються підвищеним тоном): Там батько, плачучи з дітьми (а ми малі були і голі), не витерпів лихої долі, умер на панщині (Т. Шевч.). Орю свій переліг – убогу ниву! – та сію слово (Т. Шевч.).