Транскрипція

Визначення Транскрипція – фонетичний запис, що передає на письмі вимову звуків зі змінами, яких вони зазнають у процесі мовлення.

У транскрипції НЕМАЄ великих літер, усі слова пишуться з малої. Букв Я, Ю, Є, Ї, Щ, Ь та апострофа у звуковому записі НЕ вживають, використовують додаткові позначки:

[ ]	звук, слово чи текст, які транскрибують, беруть у квадратні дужки
[$$\acute{о}$$]	якщо слово має більше ніж один склад, над відповідним голосним ставлять наголос	[$$зуб$$], [$$з\acute{у}би$$]
[$$т:$$]	подовжені та подвоєні приголосні позначають двокрапкою	[$$жи^ет:\acute{а}$$]
[$$р′$$]	м’якість приголосного позначають за допомогою скісної рисочки вгорі після нього	[$$р′\acute{і}чка$$]
[$$м′$$]	знак [$$\,′\,$$] означає напівпом’якшення приголосного	[$$м′\acute{і}сто$$]
[$$\,j\,$$]	$$=$$[$$й$$]: позначення приголосного [$$й$$], що використовують із метою уникнення двозначності надбуквеного знака	[$$jод$$] $$=$$ [$$йод$$]
[$$\widehat{\,\,}$$]	для позначення злитої вимови африкат	[$$\widehat{дж}м′іл′$$], [$$\widehat{дз}′в′ін$$]
[$$ў$$], [$$ǐ$$]	для позначення нескладових (напівголосних– напівприголосних) звуків	[$$ǐшоў$$] (йшов)
[$$е^{и}$$], [$$и^е$$], [$$о^{у}$$]	маленькі літери збоку вгорі вказують, до якого звука наближається звучання	[$$се^{и}л\acute{о}$$], [$$зи^{е}м\acute{а}$$], [$$ко^{у}ж\acute{у}х$$]
[ | ], [ || ]	Одна вертикальна риска означає звичайну паузу, дві – тривалу паузу на межі речень.