Визначення Транскрипція – фонетичний запис, що передає на письмі вимову звуків зі змінами, яких вони зазнають у процесі мовлення.
У транскрипції НЕМАЄ великих літер, усі слова пишуться з малої. Букв Я, Ю, Є, Ї, Щ, Ь та апострофа у звуковому записі НЕ вживають, використовують додаткові позначки:
[ ]
звук, слово чи текст, які транскрибують, беруть у квадратні дужки
[$\acute{о}$]
якщо слово має більше ніж один склад, над відповідним голосним ставлять наголос
[$зуб$],
[$з\acute{у}би$]
[$т:$]
подовжені та подвоєні приголосні позначають двокрапкою
[$жи^ет:\acute{а}$]
[$р′$]
м’якість приголосного позначають за допомогою скісної рисочки вгорі після нього
[$р′\acute{і}чка$]
[$м′$]
знак [$\,′\,$] означає напівпом’якшення приголосного
[$м′\acute{і}сто$]
[$\,j\,$]
$=$[$й$]: позначення приголосного [$й$], що використовують із метою уникнення двозначності надбуквеного знака
[$jод$]
$=$
[$йод$]
[$\widehat{\,\,}$]
для позначення злитої вимови африкат
[$\widehat{дж}м′іл′$],
[$\widehat{дз}′в′ін$]
[$ў$],
[$ǐ$]
для позначення нескладових (напівголосних– напівприголосних) звуків
[$ǐшоў$]
(йшов)
[$е^{и}$],
[$и^е$],
[$о^{у}$]
маленькі літери збоку вгорі вказують, до якого звука наближається звучання