Транскрипція

Визначення
Транскрипція – фонетичний запис, що передає на письмі вимову звуків зі змінами, яких вони зазнають у процесі мовлення.

У транскрипції НЕМАЄ великих літер, усі слова пишуться з малої. Букв Я, Ю, Є, Ї, Щ, Ь та апострофа у звуковому записі НЕ вживають, використовують додаткові позначки:

[ ] звук, слово чи текст, які транскрибують, беруть у квадратні дужки
[] якщо слово має більше ніж один склад, над відповідним голосним ставлять наголос [],
[]
[] подовжені та подвоєні приголосні позначають двокрапкою []
[] м’якість приголосного позначають за допомогою скісної рисочки вгорі після нього []
[] знак [] означає напівпом’якшення приголосного []
[] []: позначення приголосного [], що використовують із метою уникнення двозначності надбуквеного знака []

[]
[] для позначення злитої вимови африкат [],
[]
[],
[]
для позначення нескладових (напівголосних– напівприголосних) звуків []
(йшов)
[],
[],
[]
маленькі літери збоку вгорі вказують, до якого звука наближається звучання [],
[],
[]
[ | ],
[ || ]
Одна вертикальна риска означає звичайну паузу, дві – тривалу паузу на межі речень.