Орфоепічні норми

Приголосні звуки

Звуки
Вимова
Скоромовки для тренування вимови
Дзвінкі
  1. у середині, кінці слова чи складу НЕ оглушуються
    Винятки: кігті, нігті, легко, вогкий, дьогтю й похідні від них: [ле́хко]
  2. у префіксах і прийменниках об, від, над, перед, під, між НЕ оглушуються
  3. роз- у швидкому темпі мовлення перед глухим нешиплячим із наближенням:
    [розс], наприклад, [розспов'істи́];
  4. перед шиплячими – [рож], наприклад, [рожчи́стиети]
  5. З перед глухими нешиплячими оглушується: [с:и́ном], [ска́войу];
  6. перед глухими шиплячими [ч], [ш] змінюється на [ш]: [шчи'стиети], [ш:ахтар'а́ми]
Два стоноги, дві стоніжки
Захотіли грати в сніжки,
Тільки ж як
Ліпити сніжки –
Рук нема,
Одні лиш ніжки.
Глухі перед дзвінкими приголосними – одзвінчуються: [бород'ба́], [анеиґдо́т] Сидів горобець на сосні, –
Заснув – і упав уві сні.
Якби не упав уві сні,
Сидів би він ще на сосні.
Губні, шиплячі, задньоязикові, глотковий Вимовляються твердо!
Тверда вимова цих приголосних – характерна ознака української мови (пор. рос. человек, укр. чоловік).
Винятки (вимовляються як напівм’які):
  1. перед [і]: [в'ік], [п'іч], [ш'іс'т']
  2. у деяких словах перед Ю, Я (якщо перед цими буквами не ставимо апостроф): горохвяник, дзвякати, мертвяк, бюро, бязь, пюре ([горохв'а́ник], [б'уро́])
Чайка жабку пригощає:
- Молока тобі чи чаю?
- Молоко вже допиваю,
Хочу чаю з молочаю.
[], []
  1. вимовляються як один звук (африкати): [], [];
  2. вимовляються як окремі звуки, якщо належать до різних морфем: [], []
Ведмедику-ледащо,
Ліз на пасіку нащо?
- Буду джмеликом дзижчати,
Буду мед куштувати.
Передньоязикові
[], [], [], [], [], [], []
(«Де ти з’їси ці лини?»)
перед наступними м’якими і пом’якшеними приголосними вимовляються м’яко Для синків-молодців
Мати напекла млинців.
І хвалили молодці
Ті млинці на молоці.